Анатолій Миколайович Кондратенко

 (до 70-річчя від дня народження)



6 грудня 2005 року виповнилось 70 років Заслуженому професору Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, видатному вченому в галузі фізики плазми, доктору фізико-математичних наук, професору Кондратенку Анатолію Миколайовичу.
А.М. Кондратенко народився 6 грудня 1935 р. в м. Ленінграді. В червні 1941 р. переїхав до м. Богодухова Харківської області. Там він переніс тягар окупації та всі жахи та злигодні, які принесла на рідну землю Друга світова війна. Нелегко було і в тяжкі часи післявоєнної відбудови. Закінчив Богодухівську середню школу № 2 та в 1952 році вступив до ядерного відділення фізико-математичного факультету Харківського державного університету.
З відзнакою закінчивши університет у 1958 р., А.М. Кондратенко протягом 13 років працював в Українському фізико-технічному інституті. Свою наукову діяльність він почав у теоретичному відділі УФТІ, який очолював академік АН УРСР О.І. Ахієзер.
Перші наукові публікації А.М. Кондратенка були результатом самостійно виконаних досліджень із теорії власних хвиль обмежених плазмових хвилеводних структур. Теоретичні підходи та результати, здобуті А.М. Кондратенком у цих роботах, визначили напрямки подальших наукових досліджень хвильових процесів в обмежених плазмових структурах. Серед них слід відзначити дослідження збудження та загасання хвиль у плазмових хвилеводах, вивчення розпадної нестійкості власних хвиль, побудову основ нелінійної теорії плазмових хвилеводів, розвиток кінетичної теорії плазмових хвилеводів та теорії циклотронного резонансу. Після захисту кандидатської дисертації “Некоторые вопросы теории плазменных волноводов” в 1965 році А.М. Кондратенко, усвідомлюючи значимість здобутих результатів, почав інтенсивно розвивати їх, широко залучаючи до цього споча-тку своїх колег, а потім і багатьох своїх учнів.
В 1971 році А.М. Кондратенко захистив докторську дисертацію на тему «Вопросы кинетической теории проникновения и распространения электромагнитных волн в ограниченной плазме». Після цього він перейшов на роботу до фізико-технічного факультету Харківського державного університе-ту, де широко розкрився його науковий талант та здібність помічати талановитих студентів і залучати їх до плідної співпраці. У 1975 р. А.М. Кондратенку було присвоєно звання професора по кафедрі фізики плазми. З 1980 до 1990 рік А.М. Кондратенко був завідувачем кафедри загальної та прикладної фізики фізи-ко-технічного факультету.
А.М. Кондратенко протягом кількох десятків років веде активну викладацьку діяльність, навча-ючи студентів загальній фізиці та фізиці плазми. Внаслідок наукової та викладацької діяльності 2000 року вийшов навчально-методичний посібник “Вступ до теоретичної плазмової електроніки”, який є основою підготовки студентів кафедри фізики плазми з відповідної дисципліни.
У результаті самовідданої багаторічної праці А.М. Кондратенко здобув низку видатних наукових результатів з електродинаміки обмеженої плазми. Серед них потрібно зазначити такі.
Основи теорії плазмових хвилеводів. Дослідженням процесів розповсюдження електромагніт-них хвиль в обмеженій плазмі А.М. Кондратенко почав займатися ще працюючи в ХФТІ. Наприкінці 1965 року він разом з В.І. Мірошниченком побудував кінетичну теорію проходження електромагніт-них хвиль крізь шар плазми. Вплив зовнішнього магнітного поля, неоднородності та неізотермічності плазми, а також інших факторів на ці процеси було вивчено спільно з І.М. Онищенком. Цикл робіт з теорії нелінійних процесів в обмежених плазмових середовищах, пов’язаних з нелінійною самодією та взаємодією поверхневих хвиль, стійкістю поверхневих хвиль скінченої амплітуди, трансформацією електромагнітних хвиль на межі плазми було виконано за участю В.Г. Шаптали. Одночасно з цим А.М. Кондратенко самостійно займався побудовою кінетичної теорії плазмових хвилеводів. Відзна-чимо також його спільні роботи з уже відомими на той час науковцями: М.А. Хижняком та К.М. Степановим.
На початок 1970-х припадає його керівництво аспірантами-іноземцями, в тому числі Ф. Бенхабібом, який займався вивченням трансформації та збудження хвиль на межі плазми, та Й.Х. Пєнєвою, до сфери наукових інтересів якої входили дослідження збудження власних мод плаз-мових хвилеводів електронними пучками та впливу металевої поверхні на дисперсію електромагніт-них хвиль. У 1976 році побачила світ перша монографія А.М. Кондратенка ”Плазменные волноводы”, де на той час було найбільш послідовно та детально викладено здобутки з теорії поверхневих хвиль. Ця монографія не втратила свого значення дотепер.
Теорія пучкового збудження поверхневих мод. До створення теорії пучково-плазмової взаємо-дії в обмежених плазмових структурах суттєвий внесок зробила група науковців під керівництвом А.М. Кондратенка, серед яких передусім слід назвати В.М. Кукліна, який виконав цикл робіт, пов’язаних з пучково-плазмовою нестійкістю в обмеженій плазмі, та В.І. Ткаченка, який займався нелінійною взаємодією пучків заряджених частинок з власними модами плазмових хвилеводів та ре-зонаторів з дисипацією або за її відсутності. Згодом в цьому напрямку почали працювати аспіранти А.М. Кондратенка: Й. Круша, який розробляв нелінійну теорію збудження хвиль модульованими пу-чками і рівняння балансу енергії та імпульсу, що описують такі процеси, та В.М. Воробйов, який ви-вчав процеси розвитку пучкової нестійкості в системі з кількома власними модами та методи керу-вання пучковою нестійкістю в плазмових системах за наявності шуму. Одночасно з цим у 1979 р., всього за три роки після виходу першої, А.М. Кондратенко завершує написання своєї другої моно-графії “Проникновение поля в плазму”, де узагальнено матеріал досліджень процесів проникнення, трансформації та розсіяння поля хвиль на межі плазми.
Поверхневі хвилі на межі плазма-метал. Цей напрямок досліджень пов'язано передусім з робо-тами, які А.М. Кондратенко виконав спільно з М.О. Азарєнковим. У них доведено можливість існу-вання хвиль поверхневого типу, які розповсюджуються вздовж межі газової та напівпровідникової плазми з металом. У подальшому в цьому напрямку почали працювати В.П. Олефір, В.В. Костенко, Г.І. Загинайлов, які досліджували вплив параметрів плазми, зовнішнього магнітного поля на хвилі, що розповсюджуються перпендикулярно або вздовж магнітного поля, спрямованого паралельно межі плазми. В подальших роботах, які були виконані сумісно з М.О. Азарєнковим та К.М. Остриковим, було проведено системне дослідження нелінійних ефектів, в тому числі параметричне збудження, самодія, взаємодія та генерація гармонік хвиль поверхневого типу в структурах, де плазма обмежена металом. В останні роки учнями М.О. Азарєнкова Ю.О. Акімовим та В.П. Олефіром інтенсивно роз-вивається теорія хвиль поверхневого типу в плазмово-металевих хвилеводних структурах в присут-ності магнітного поля, перпендикулярного до межі плазми.
Поверхневі циклотронні хвилі. Об’ємні циклотронні хвилі були достатньо добре відомі до 1980 року як у фізиці плазми (як потужний засоб нагрівання та діагностики плазми), так і в фізиці твердого тіла (при дослідженні форми Фермі-поверхонь у металах), коли було надруковано першу статтю А.М. Кондратенка спільно з В.О. Гіркою з теорії поверхневих циклотронних хвиль. Дослі-дження властивостей циклотронних хвиль, їхнього параметричного збудження та за допомогою пуч-ків заряджених частинок стали основною подальшої наукової діяльності В.О. Гірка. При подальшому розвитку теорії циклотронних хвиль доведено можливість їхнього поширення в геометрії Фойгта вздовж межі плазма-метал, побудовано електромагнітні теорії газових розрядів на цих хвилях.
Наукові дослідження хвиль у неоднорідній плазмі, хвильових процесів на межі плазма-метал, а також поверхневих циклотронних хвиль істотно збагатили існуючі на той час уявлення про спектри поверхневих хвиль в плазмових хвилеводах. Це стало стимулом до істотної переробки матеріалу першої книги А.М. Кондратенка та виходу у світ його третьої монографії „Поверхностные и объем-ные волны в ограниченной плазме”, яку було надруковано в 1985 р.
Основи плазмової електроніки. У дослідженнях, які проводились починаючи з середини 70-х років, А.М. Кондратенко приділяв значну увагу розробці теоретичних засад плазмової електроніки, в тому числі таких, як вивчення нелінійної взаємодії пучків заряджених частинок з власними модами плазмових хвилеводів та створення теорії дифракції електромагнітних хвиль на обмежених плазмо-вих утвореннях. У вивченні останнього питання найбільших успіхів досягли М.О. Азарєнков, В.П. Олефір та Г.І. Загинайлов. Тематика створення плазмових генераторів з дифракційним способом виведення енергії була основною при захисті Г.І. Загинайловим його докторської дисертації. Резуль-тати досліджень, виконаних А.М. Кондратенком та його учнями, увійшли до четвертої монографії А.М. Кондратенка “Основы плазменной электроники”, яку написано у співавторстві з В.М. Кукліним та видано в 1988 р. У ній викладено низку принципових положень нелінійної теорії збудження хвиль електронними пучками, керування спектром частот і підвищення ефективності взаємодії пучка з плазмою.
Азимутальні поверхневі хвилі. Ще одним цікавим типом поверхневих хвиль, які теоретично відкрив А.М. Кондратенко з В.О. Гіркою, є азимутальні поверхневі хвилі. Досліджено їхні дисперсій-ні характеристики за різних умов, у тому числі при поширенні вздовж межі плазма-метал, доведено їхню ефективну взаємодію з кільцевими потоками заряджених частинок. Згодом до створення нелі-нійної теорії цих мод долучились М.О. Азарєнков та К.М. Остріков. Роботи з дослідження азимута-льних поверхневих хвиль у просторово неоднорідних хвилеводах у випадку гофрованих хвилеводів, некруглих перерізів плазми, гофрованого магнітного поля та з урахуванням скінченної величини ак-сіального хвильового числа виконано за участі В.О. Гірки, І.О. Гірки та І.В. Павленка.
Талант А.М. Кондратенка не обмежується тільки науковою діяльністю. Він завжди відзначався активною громадською позицією. Починаючи з 1988 р., активно працює на розвиток і пропаганду культурних досягнень та висвітлення маловідомих сторінок історії українського народу. Його знають, як одного з організаторів та перших співголів Народного Руху в Харкові, члена Всеукраїнського орг-комітету по створенню Товариства української мови ім. Т. Шевченка. З 1990 р. і по сьогоднішній день він є незмінним головою Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Про-світа" ім. Т. Шевченка. А.М. Кондратенко є засновником і редактором Всеукраїнської дитячої газети "Журавлик" та автором багатьох статей з питань політики, історії та міжнаціональних відносин. Се-ред цих праць слід зазначити його оригінальні роботи з питань сучасної та давньої історії України, які до нього не досліджувались українськими істориками. Кілька праць, написаних на ці теми, неод-норазово друкувались в Україні загальним накладом понад 40 тис. примірників. А.М. Кондратенко послідовно виступає на захист українських національних інтересів, він віддав багато сил, енергії та років життя для становлення незалежної та оновленої України.
А.М. Кондратенко є м'яким у спілкуванні, але твердим у переконаннях, послідовним та наполег-ливим у досягненні мети. За вдачею він є романтиком-оптимістом. Серед багатьох його захоплень слід у першу чергу вказати музику, бджільництво та пристрасть до мандрів. Тому численні шанува-льники його таланту знають А.М. Кондратенка не лише як талановитого вченого, але й як людину цікаву, невгамовну, яка викликає повагу та захоплення.
У результаті активної та надзвичайно продуктивної наукової діяльності А.М. Кондратенко ство-рив наукову школу, представники якої і зараз плідно працюють в різних напрямках фізики плазми в багатьох країнах світу. А.М. Кондратенко підготував та виховав понад 30 кандидатів та докторів наук семи національностей. Незважаючи на бурхливий розвиток фізики плазми, його наукові результати залишаються актуальними і дотепер. Він є автором більш ніж 250 наукових статей. Його наукові ро-боти по праву дістали визнання наукової спільноти. Наукову діяльність А.М. Кондратенка відзначено премією Академії наук України з фізики ім. К.Д. Синельникова.
На сьогоднішній день він працює на посаді професора Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Він має звання Соросівського професора, є членом спеціалізованої вченої ради із захи-сту докторських дисертацій. У дні святкування 200-річчя університету його багаторічну та плідну роботу бу-ло відзначено присвоєнням почесного звання “Заслужений професор Харківського національного універ-ситету імені В.Н. Каразіна”.
Бажаємо Вам, шановний Анатолію Миколайовичу, доброго здоров’я, подальших творчих успі-хів, щастя у Вашій родині та довгих років життя!

І.І. Залюбовський, М.О. Азарєнков, Ю.А. Бережной, Т.І. Войценя, В.О. Гірка, І.О. Гірка, В.Т. Грицина,
Г.І. Загинайлов, В.М. Куклін, В.І. Лапшин, В.І. Муратов, В.П. Олефір, В.І. Ткаченко