ІЛЛЯ ІВАНОВИЧ ЗАЛЮБОВСЬКИЙ

 (до вісімдесятирріччя від дня народження)



           15 червня 2009 р. виповнилося 80 років видатному фізику і організатору вітчизняної науки, Заслуженому діячу науки і техніки України, лауреату Державних премій України, члену-кореспонденту НАН України, професору Іллі Івановичу Залюбовському. Його особистий внесок у розвиток ядерної фізики, радіаційної фізики твердого тіла, фізики космічних променів та біофізики визначним чином вплинув на рівень досліджень у галузі експериментальної фізики в цілому.
          І.І. Залюбовський народився в 1929 р. в Полтавській області. 1949 року він вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного (нині національного імені В.Н. Каразіна) університету. Відтоді доля Іллі Івановича нерозривно пов’язана з університетом. Тут він у 1952 році почав свою наукову діяльність під керівництвом академіка А.К. Вальтера. Наукову роботу поєднував з навчанням в аспірантурі, а потім – з викладацькою діяльністю. В 1963–1965 рр. очолював групу вчених, які займалися науковою роботою і підготовкою спеціалістів вищої кваліфікації в Атомному центрі Арабської Республіки Єгипет. В 1966 р. захистив докторську дисертацію, з 1967 р – професор. В 1968 р. брав участь у наукових дослідженнях та читав лекції в Манчестерській (колишній Резерфордівській) лабораторії в Англії. З 1965 року очолює кафедру експериментальної ядерної фізики, а з 1967 р. – проректор з наукової роботи університету.
          Перший цикл наукових робіт І.І. Залюбовського був пов'язаний з дослідженням процесів взаємодії прискорених частинок з атомними ядрами. Результати цих досліджень, які вирізнялись системним характером та винахідливістю, не лише стимулювали розвиток нових теоретичних моделей, але й суттєво розширювали можливості використання ядерних реакцій для експериментальних досліджень структури атомного ядра. І.І. Залюбовському вдалося розв’язати проблему вимірювання статичних електромагнітних моментів атомних ядер методами, що ґрунтуються на ефекті збурення кутових кореляцій. Ці роботи, які в 1983 р. було відзначено премією АН України ім. К. Д. Синельникова, знаходять подальший розвиток на сучасних прискорювачах.
          Після того, як Ілля Іванович очолив кафедру експериментальної ядерної фізики, коло його наукових інтересів різко розширилось. Він започатковує нові як для себе, так і для колективу кафедри, напрямки досліджень, пов’язані з космічною фізикою, радіаційною фізикою твердого тіла та біофізикою.
          З ініціативи І.І. Залюбовського інтенсивно розвиваються експериментальні методи дослідження взаємодії космічних променів з атмосферою і магнітосферою Землі. Ще на початку цих досліджень внаслідок серії прецизійних експериментів, проведених під його керівництвом, було відкрито нове фізичне явище – ефект радіовипромінювання широких атмосферних злив космічних променів, а потім детально досліджено механізм його виникнення. Ці роботи в 1971 р. відзначено Державною премією УРСР у галузі науки і техніки.
          Під керівництвом Іллі Івановича в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна створено потужну експериментальну базу для розв’язання фундаментальних задач радіаційної фізики твердого тіла, радіаційного матеріалознавства, біофізики та медичної фізики, радіаційних випробувань та технологій, а також мікроаналізу речовини. Внаслідок організованих ним комплексних експериментальних досліджень процесів взаємодії випромінювання різного походження і енергії з речовинами та матеріалами було виявлено раніше невідомі закономірності та ефекти, пов’язані з радіаційним впливом на фізичні властивості металів, сплавів, напівпровідникових і полімерних матеріалів та біологічних об‘єктів. Зокрема, було виявлено ефект підсилення акустичного сигналу, збуджуваного потоками випромінювань в металах, що перебувають під дією статично розтягуючих напруг. Було встановлено, що це є загальною властивістю радіаційно акустичних ефектів у будь-яких комбінаціях речовин і матеріалів, а сам механізм генерації звуку потоками випромінювань є універсальним. Цикл робіт з комплексного дослідження атомних ядер і процесів взаємодії частинок, ядер та випромінювання різної енергії з речовиною в 1994 році було відзначено премією ім. Ярослава Мудрого.
          Науковий стиль І.І. Залюбовського, який сформувався вже на першому етапі його входження в науку, характеризується не лише глибиною і фундаментальністю підходів, а й тісним зв’язком з прикладними перспективами. Один з найбільш активних періодів наукової діяльності Іллі Івановича пов'язаний з реалізацією наукового доробку у великій роботі за оборонними замовленнями.
          Величезне значення І.І. Залюбовський надає удосконаленню організації наукових досліджень. Сьогодні створені з ініціативи Іллі Івановича структурні підрозділи, які очолюють підготовлені ним висококваліфіковані спеціалісти, продовжують раніше розпочаті дослідження у співробітництві з установами НАН та Національного космічного агентства України, а також з провідними науковими ядерно-фізичними центрами інших країн. У межах міжнародного співробітництва досліджується структура екзотичних атомних ядер на прискорювачах важких іонів. Проводяться низькофонові експерименти щодо природи нейтрино та з пошуку темної матерії на високочутливих установках, розроблених разом з Баксанською нейтринною обсерваторією Інституту ядерних досліджень РАН. Успішно проходить випробування на російському супутнику унікальний телескоп енергійних заряджених частинок, створений співробітниками університету (проект «КОРОНАС-ФОТОН»). Наукове керівництво всіма цими роботами здійснюється І.І. Залюбовським.
          Серед опублікованих І.І. Залюбовським наукових робіт, загальна кількість яких перевищує 400, є 5 монографій, підручник «Ядерна фізика» і єдиний в нашій країні навчальний посібник «Ядерна спектроскопія» для студентів університетів. Четверте видання підручника «Ядерна фізика» було удостоєно в 1993 р. Державної премії України.
          Проблема підготовки кадрів для нових галузей фізики завжди сприймалась І.І.Залюбовським як найважливіша. Йому належить значна заслуга в організації та подальшому розвитку фізико-технічного факультету Харківського державного університету, першим деканом якого він був. Очолювана ним кафедра експериментальної ядерної фізики постійно здійснює пошук нових форм удосконалення підготовки спеціалістів з ядерної фізики. Серед учнів І.І. Залюбовського 8 докторів та близько 40 кандидатів наук.
          Багато сил і енергії Ілля Іванович віддає науково-організаторській та громадській роботі. Він був членом комітету з Державних премій України, повноважним представником уряду України в Об’єднаному інституті ядерних досліджень та віце-президентом Українського фізичного товариства. Протягом багатьох років він є головою Ради проректорів з наукової роботи Міністерства освіти і науки України, головою Науково-експертної ради за фаховим напрямком «Фізика» відділення з питань науки Науково-методичної ради МОН України, головою фахової Ради з ліцензування та акредитації вищих закладів освіти України за природничими науками, членом наукових рад НАН України з ядерної фізики та фізики високих енергій, головою спеціалізованої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій в галузі фізики ядра та елементарних частинок, фізики та хімії плазми, головним редактором журналу «Ядра, частинки, поля», членом редколегії «Українського фізичного журналу».
          Заслуженого діяча науки та техніки України, Відмінника освіти України, двічі лауреата Державної премії України, почесного громадянина м. Харкова нагороджено двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «За заслуги» всіх трьох ступенів та медалями.
          Плідна наукова, педагогічна та науково-організаційна діяльність І.І. Залюбовського, його щира доброзичливість, готовність завжди прийти на допомогу здобули йому глибоку повагу і любов колег та учнів.

В.С. Бакіров, І.М. Неклюдов, В.М. Ажажа, В.Г. Бар’яхтар, А.Г. Загородний, В.Ф. Зеленський, А.Г. Наумовець, С.В. Пелетмінський, В.Ю. Сторижко, М.О. Азаренков, А.М. Довбня, І.М. Карнаухов, К.М. Степанов, І.О. Гірка, І.Д. Федорец, Є.С. Шматко.