ВІТАЛІЮ ВАЛЕНТИНОВИЧУ СЛЬОЗОВУ – 80!

 (до вісімдесятирріччя від дня народження)



           Віталій Валентинович Сльозов народився 9 березня 1930 року в місті Сокіл Вологодської області. 1941 року його було евакуйовано з блокадного Ленінграда з однією з останніх груп дітей. 1948 року він вступив на фізико-механічний факультет Ленінградського політехнічного інституту, який з відзнакою закінчив у 1954 році.
          Із цього часу наукова діяльність В.В. Сльозова нерозривно пов'язана з Українським фізико-технічним інститутом - нині ННЦ ХФТІ. Він став науковим співробітником відділу теорії твердого тіла, яким керував І.M. Ліфшиць. Саме тут В.В. Сльозовим були виконані роботи, що принесли йому визнання як у нашій країні, так і далеко за її межами.
          Теорія коалесценції Ліфшиця-Сльозова стала важливим внеском до фізики твердого тіла та матеріалознавства. "Закон Ліфшиця-Сльозова" міцно ввійшов до наукової літератури та до "арсеналу" фізиків, які працюють у галузі фізики конденсованого стану та її застосувань.
          В 60-і роки В.В. Сльозовим разом із A.M. Косевичем і З.K. Саралідзе була побудована модель дифузійного плину кристала, у якому дислокаційні петлі є джерелами та стоками точкових дефектів. Була встановлена залежність швидкості плину матеріалу від зовнішнього навантаження. Був також запропонований метод визначення швидкості дифузійного росту пор і дислокаційних петель за наявності об'ємних джерел точкових дефектів (наприклад, при радіаційному опроміненні).
          Протягом 70-х років В.В. Сльозовим були виконані теоретичні дослідження дифузійного розпаду пересичених багатокомпонентних систем, разом з В.В. Сагаловичем була розвинена теорія коалесценції в багатокомпонентних багатофазних системах.
          1978 року за цикл робіт із теорії неідеальних кристалів В.В. Сльозову, А.А. Смірнову, М.О. Кривоглазу та A.M. Косевичу було присуджено Державну премію в галузі науки і техніки. 1993 року В.В. Сльозову разом з О.M. Івасішиним, В.Г. Гаврилюком, В.В. Кокоріним і Р.В. Телевичем присуджено Державну премію України за цикл робіт "Фазові та структурні перетворення у твердих розчинах з мікpo- і субмікронеоднорідним розподілом елементів, а також їхнє використання для одержання нових металевих матеріалів".
          В 1990-2000-і роки В.В. Сльозовим були виконані значні цикли досліджень кінетики фазових перетворень першого роду у твердих розчинах і грузлих рідинах, з теорії сегрегації домішок у полікристалах, з теорії утворення нової фази складної стехіометричної сполуки з урахуванням взаємодії домішок у твердому розчині, еволюції мікрорельєфу на поверхні матеріалів під опроміненням.
          На теперішній час В.В. Сльозов продовжує активно працювати над розробкою теорії кінетики перетворень на всіх стадіях від зародження нової фази до коалесценції (переконденсації). Основною особливістю теоретичних робіт Віталія Валентиновича є їхня спрямованість на розв’язання актуальних фізичних проблем, які мають велике практичне значення. Він завжди працює в тісному контакті з фізиками-експериментаторами. 1995 року В.В. Сльозов обраний членом-кореспондентом Національної Академії Наук України. Він є Заслуженим діячем науки і техніки України.
          З 1973 по 1997 роки В.В. Сльозов був начальником лабораторії Харківського фізико-технічного інституту, а з 1997 року по теперішній час - начальник відділу.
          В.В. Сльозов є автором і співавтором 4 монографій, понад 200 статей. Він є професором кафедри матеріалів реакторобудування Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, під його керівництвом підготовлено 6 докторів та 10 кандидатів фізико-математичних наук.

В.С. Бакіров, М.О. Азарєнков, І.І. Залюбовський, І.М. Адаменко, Ю.А. Бережной, О.В. Волобуєв, І.О. Гірка, Л.М. Давидов, С.В. Литовченко, А.М. Кондратенко, В.І. Муратов, В.Д. Ходусов, Ю.Л. Болотин