РОМАНТИК КОСМОСУ ТА АСТРОФІЗИКИ
(Пам’яті Євгенія Степановича Шматка)
(01.01.1944 – 15.05.2011)




          15 травня 2011 року пішов з життя відомий учений, фізик-експериментатор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доцент кафедри експериментальної ядерної фізики фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразина Євгеній Степанович Шматко.
          Народився Є.С. Шматко 1 січня 1944 року в сел. Комсомолець Карабальського району Кустанайської області Казахстану. Незабаром після цього родина, у якій юний Євгеній був п'ятою дитиною, переїжджає до Білгородської області. В 1960 році зі срібною медаллю він закінчує Новооскольську середню школу №2 і вступає на ядерне відділення фізико-математичного факультету Харківського державного університету. В 1966 році Є. Шматко закінчує фізико-технічний факультет і відразу вступає до очної аспірантури при кафедрі експериментальної ядерної фізики ХГУ.
          Ще в студентські роки він захопився дослідженнями космічних променів, їхнім спостереженням і загадками. І цей напрямок науки про Всесвіт, що фактично тільки-но почав розвиватися, став основним змістом і сенсом всієї подальшої наукової діяльності Є.С. Шматка. По закінченні аспірантури в 1969 році він почав працювати на кафедрі експериментальної ядерної фізики ХГУ, де пройшов тернистий і славний шлях від старшого інженера до доцента і заступника завідувача кафедрою. У групі під керівництвом проф. І.І. Залюбовського разом із В.Д. Воловиком ним був експериментально виявлений передвіщений Г.А. Аскар’яном ефект когерентного радіовипромінювання широких атмосферних злив (ШАЗ) космічних променів. За цей цикл досліджень Є.С. Шматка, І.І. Залюбовського і В.Д. Воловика було відзначено Державною премією УРСР 1971 року в галузі науки і техніки. Євгеній Степанович був наймолодшим у цій команді – йому було тоді 27 років.
          У 1978 році Є.С. Шматко захистив кандидатську дисертацію і наступні роки присвятив себе педагогічній діяльності, успішно виконуючи обов'язки заступника завідувача кафедрою та взявши на себе величезну відповідальність разом із І.І. Залюбовським за виконання, організацію і проведення наукових досліджень та навчального процесу на кафедрі.
Євгеній Степанович Шматко був романтиком космосу та астрофізики, його не відпускав загадковий і невідомий світ, який постійно живив своїми загадками, відкриттями й унікальними спостереженнями.
          «Це була значна, але зовні непомітна скромна людина, яка багато років своїм натхненням і творчим розумом показувала студентам і молодим ученим приклад служіння науці», – розповідає доцент С.О. Письменецький.
          Понад 30 років життя Є.С. Шматко віддав викладацькій діяльності на кафедрі експериментальної ядерної фізики. Він був одним з небагатьох, хто зміг поєднати високу сучасну теорію з можливостями експериментальної ядерної фізики у Харківському університеті. У науковій спадщині залишилося близько 50 публікацій ученого. Роки наукової молодості Є.С. Шматка співпали з бурхливим розквітом експериментальної фізики на кафедрі під керівництвом І.І. Залюбовського. Це були роки, коли в науці тісно переплелися романтика й азарт ентузіастів, бажання раніше за інших самому перевірити передбачення теоретиків.
          Є.С. Шматко був вибагливим до себе і порядним, прямим та відкритим. Він ніколи не намагався бути яскравіше чи краще від інших. Свою впевненість у чомусь Євгеній Степанович завжди міг вміло довести будь-якому співбесіднику, за що користувався повагою серед університетської і наукової громадськості. Цьому, звичайно, сприяли його широка ерудиція, увага до подій навколишнього життя і чітка громадянська позиція. Він був справді ученим старої школи, романтично висвітленої у свій час Д. Граніним у романах «Йду на грозу» та «Шукачі».

І.М. Адаменко, М.О. Азарєнков, В.С. Бакіров, Ю.А. Бережний, В.В. Власов, І.О. Гірка, А.М. Довбня, І.І. Залюбовський, С.І. Кононенко С.В. Литовченко, В.І. Муратов, С.О. Письменецький, Ю.М. Ранюк, В.Г. Рудичев, П.В. Сорокін, В.В. Товстяк, В.І. Фареник, В.Д. Ходусов, О.Ф. Целуйко, М.Ф. Шульга, О.П. Щусь, М.М. Юнаков